Не зважаючи на період літніх відпусток, народні обранці не залишають без уваги сферу публічних закупівель в Україні. 14 червня депутат Антон Яценко зареєстрував у Верховній Раді законопроект №8483 “Про внесення змін до Закону України “Про публічні закупівлі” щодо забезпечення державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) у сфері публічних закупівель” (далі – законопроект). Цей документ передбачає розширення функцій Рахункової палати України у сфері публічних закупівель, а саме – пропонується надати право цьому органу контролювати не лише процедури закупівель, що здійснюються за рахунок державних коштів, а й ті, що проводяться підприємствами за власні кошти.

На думку Антона Яценка, як це зазначено у пояснювальній записці,  законопроект покликаний вдосконалити систему державного фінансового контролю та наблизити її до європейського зразка, оскільки законодавство України потребує чіткого визначення повноважень Рахункової палати щодо контролю у сфері публічних закупівель з метою забезпечення принципу публічності та прозорості всіх бюджетних процесів.

Проте не все так гарно в реальності, як це звучить. Далі – пояснюю чому.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про публічні закупівлі” Рахункова Палата вже має повноваження щодо здійснення контролю у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених законами України. Ці повноваження прописані у статті 13 Закону України  “Про Рахункову палату” і стосуються державного зовнішнього  фінансового контролю (аудиту) щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету, включаючи перевірку та аналіз законності та ефективності здійснення закупівель, дотримання передбачених процедур, оцінку своєчасності отримання товарів, послуг та проведення робіт, а також аналіз стану прозорості та додержання встановлених принципів здійснення закупівель.

Водночас у сфері публічних закупівель функції моніторингу та контролю виконує також і Державна аудиторська служба України та Антимонопольний комітет України.

Отже, маємо досить розгалужену систему органів, що відповідають за контроль у сфері закупівель, функції яких досить часто пересікаються та дублюються. Показники результатів такого контролю, як показав аналіз проведений DOZORRO спільнотою, є низькими та не призводять до зменшення порушень. Водночас Стратегія розвитку публічних закупівель до 2022 року (Дорожня карта), затверджена Кабінетом Міністрів України для виконання положень Угоди про асоціацію України з ЄС, передбачає необхідність перегляду, скорочення та усунення дублювання функцій контролюючих органів у сфері публічних закупівель.

Отже, як бачимо, законопроект №8384 не вирішує проблем щодо контролю у сфері публічних закупівель, а призведе до додаткового дублювання функцій контролю між Рахунковою палатою та Державною аудиторською службою України, і як наслідок – колізій щодо результатів перевірки однакових процесів різними органами та ще більшої дестабілізації системи контролю у сфері публічних закупівель.

Крім того, прийняття запропонованих змін призведе до збільшення видатків державного бюджету на розширення апарату Рахункової палати у регіонах, бо наразі орган не має територіальних відділень, а також збільшить тиск на підприємства, які є замовниками. Аналізуючи ініціативу, прослідковується негативна аналогія внесення змін до Законів України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», «Про державні закупівлі», що раніше, зокрема, призвели до створення Тендерної палати України.

Фото: www.pexels.com