Центр вдосконалення закупівель Київської школи економіки дослідив, наскільки поширені додаткові угоди, чи можуть вони постфактум впливати на зменшення економії тендеру та чи запобігають розірванню договору. 

За результатами аналізу встановили, що використання додаткових угод відносно обмежене та стале з роками. 

Зокрема, у 2021-2022 роках додаткові угоди були підписані лише приблизно в 10% договорів за кількістю і 13% за сумою (приблизно такі самі дані були й в 2017 році). Водночас у таких тендерах в середньому економія була майже на 1% більшою, ніж в тендерах, за результатами виконання договорів за якими не було в майбутньому змін до ціни.

Як зазначають дослідники Центр вдосконалення закупівель, це ймовірно свідчить про вузькоспеціалізовану стратегію деяких учасників, які демпінгують заради виграшу в тендері, і потім компенсують низькі цінові пропозиції підняттям цін. До того ж, дані свідчать, що механізм додаткових угод не вберігає договори від розриву, а навпаки – такі договори частіше розриваються.

Дослідження провели за підтримки USAID / UK aid проєкту «Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/ TAPAS».